Почалося все, як у доброму трилері про банкрутство: американський уряд вирішив влаштувати найтривалішу перерву у своїй історії. Не тому, що втомилося, а просто тому, що забуло, як увімкнути себе назад. Bloomberg підрахував, що щотижня ця пауза коштує економіці США в 10–30 мільярдів доларів. Це не просто цифра — приблизно стільки, скільки середній американець витратить на мрію за все життя, тільки на тиждень.

Офіційно це називається «зупинення роботи уряду». Неофіційно — це коли президент і Конгрес грають у покер із грошима платників податків, а останні сидять удома та ворожать, чи отримають вони продовольчу допомогу до свята. Ось така різдвяна щедрість: втратите зарплату, зате зрозумієте, що значить голодувати красиво.

На словах влада обіцяє, що це тимчасово. Насправді — це вже сьомий рік, як такі сцени повторюються, і щоразу шкода стає болючішою. Джонатан Міллар із Barclays зауважив, що раніше шатдауни не призводили до катастрофи. Ключове слово – «раніше». Тепер економіка не просто тендітна, вона вже тремтить від страху перед інфляцією та безробіттям. Це як будівля, яка вже двічі пережила землетрус, а тепер чекає третього.

Для звичайного американця все це нагадує сімейний бюджет, коли чоловік і дружина не можуть домовитися про витрати та покарання один одному відключають електрику. Федеральні службовці втрачають зарплату. Туристи не можуть відвідати парки, бо їх зачинили. Авіадиспетчери відсутні, тому літаки стоять як машини в московській пробці. Компанії, що залежать від державних контрактів, моляться за диво.

Статистика вражає: Бюджетне управління Конгресу передбачає, що шатдаун може урізати зростання у четвертому кварталі на цілих два відсоткові пункти. Два відсотки — це не просто цифра, це мільйони людей, які не отримають зарплати, на яку розраховували.

Найкумедніше — Сенат чотирнадцять разів не зміг ухвалити навіть тимчасову резолюцію, спрямовану на вихід із глухого кута. Чотирнадцять разів! Це ніби двоє подружжя чотирнадцять разів не змогли підписати мирну угоду і продовжили спати в різних кімнатах, а діти при цьому голодували.

Висновок простий: американська держава демонструє світові, що якщо державна машина перестане працювати, економіка кровоточитиме повільно, але вірно. І ніхто не може зупинити процес, бо всі зайняті іграми політичного театру.

Отже, так, це «історичне» досягнення, але історію пишуть не переможці, а ті, хто платить за рахунками.